Найбільша радість – це спостерігати за Ігорем. Нещодавно у нас була зустріч з ним, яка звичайно проводиться через місяць після конференції. Ігор ділився враженнями про книгу Ларі Краба «Пошуки Бога», а також молитвою покаяння, яку з його ж слів, він написав, але поки що все тільки на рівні емоцій та інтелекту. Він просив молитись, щоб він зміг промовити цю молитву з усього його серця. Хоча нам зі Свєтою було не зовсім зрозумілим його розділення покаяння на емоції, інтелект і ще щось там, ми щиро молимось за нього і маємо надію на ще одну відроджену душу. До речі, коли ми прийшли на зустріч, він розмовляв з одним студентом, і все що я встигла почути, що він розповідав про церкву і про пастора, з цього я зробила висновок, що все чим живе Ігор – це пошуки Бога.
Ще одна радість – це бачити як здружились і поріднились студенти. Як би там не було, але конференція – це завжди конференція. І якщо порівняти з минулим роком, коли до травня студенти всі розбіглися, зараз навпаки – усі активізувались і з нетерпінням чекають табору (про табір читайте нижче!)
Хорошим результатом другого рівня конференції стало те, що деякі студенти прийняли рішення вивчати Біблію індуктивним методом, а також навчити цьому мистецтву інших.
Взагалі, ми вдячні Богові за прожитий рік.
Subscribe to:
Post Comments (Atom)
0 comments:
Post a Comment