Похід 2007. Ще трохи фоток

По дорозі до місця зупинки ми переходили через річку разів 5-6 :-)

Це наша долина. А вираз обличчя Свєти розповідає про враження після холодної ночі.

Водоспад Джур-Джур.
На вершині!

Похід 2007. Маленька історія

Спробую не розпилятись на слова. Думаю, що фотографії розкажуть набагато більше.


Просто маленька історія, яка стала кульмінацією походу.



"Після холодної ночі (палатки покрились інієм) довгоочікуване сонце так і не зігріло наші закоцюблі тіла. Холодні сірі хмари окупували небо з неабиякою частотою. Вже після сніданку гострі краплини дощу насміхались з усіх наших намірів побачити гори. Найсміливіші з нас все ж, закутавшись у дощовики, все ж пішли покоряти вершину. Інші залишились, заховавшись у палатки, хто, грати у Аліяс, а хто, заонурившись у декілька пар спальних мішків, відшкодовувати загублені вночі хвилини тепла.

Так і не дочекались ми сонця. Під вечір, як ви вже здогадались, гнітучий настрій панував у таборі. Мокрі речі сушились вже на трьох вогнищах, оточених хороводами замерзлих особистостей. Хтось просився додому, хтось внутрішньо радів від пережитих випробувань, а хтось мовчки чекав на те, що вирішать інші. А інші вирішили - залишаємось. А вранці побачимо - як таке продовжиться, то підемо додому.

Із заходом сонця на долину опустився густий туман, який і зовсім закрив від нас надію.

....




і ось... хтось згадав про Бога... Що це я кажу? Мабуть небагато хто з нас в цей день про Нього не думав. Адже "як тривога то до Бога", але вслух так ніхто і не осмілився задати питання, що бурею тривожили душу. Чому? Чому?

І ось... хтось наважився згадати про Бога вслух... Не скажу хто це був, бо серед того холоду, дощу і туману, важко було розрізняти думки, голоси, обличчя... Але якраз це і стало ключовою хвилиною.... "Завжди радійте. За все дякуйте." І ми почали радіти. Співати Господеві хвалу. Спочатку для того, щоб зігрітись, співали дитячі пісеньки з рухами. Потім згадувались все нові і нові (чи може старі і старі) слова пісень, які говорили про нашого Бога - Всемогутнього, Сильного, Всезнаючого! Хтось пожартував "а що якщо хмари розвіються? А що якщо Господь чекав від нас поклоніння? А що якщо Він відповість на нашу хвалу?"


Мабуть, той хто це говорив і сам не вірив, що таке може трапитись, але вже через деякий час, ми побачили, що туман розсіюється, ще через кільканадцять хвилин з-за хмар пробився променями місяць, а ще через мить з"явилась перша зоря. А ми все співали і співали, і ніхто навіть не чекав, що небо стане кристально чистим, що видно стане не лише сусідній табір, який розташувався за сто метрів від нас, алей Чумацький шлях і найвіддаленіші дерева на вершинах гір, що оточували долину.

"І коли я його побачив, то впав йому до ніг наче мертвий. А він поклав свою правицю на мене та й промовив: Не бійся. Я перший і останній....(Об.1:17)"

Місяць після конференції

Найбільша радість – це спостерігати за Ігорем. Нещодавно у нас була зустріч з ним, яка звичайно проводиться через місяць після конференції. Ігор ділився враженнями про книгу Ларі Краба «Пошуки Бога», а також молитвою покаяння, яку з його ж слів, він написав, але поки що все тільки на рівні емоцій та інтелекту. Він просив молитись, щоб він зміг промовити цю молитву з усього його серця. Хоча нам зі Свєтою було не зовсім зрозумілим його розділення покаяння на емоції, інтелект і ще щось там, ми щиро молимось за нього і маємо надію на ще одну відроджену душу. До речі, коли ми прийшли на зустріч, він розмовляв з одним студентом, і все що я встигла почути, що він розповідав про церкву і про пастора, з цього я зробила висновок, що все чим живе Ігор – це пошуки Бога.

Ще одна радість – це бачити як здружились і поріднились студенти. Як би там не було, але конференція – це завжди конференція. І якщо порівняти з минулим роком, коли до травня студенти всі розбіглися, зараз навпаки – усі активізувались і з нетерпінням чекають табору (про табір читайте нижче!)

Хорошим результатом другого рівня конференції стало те, що деякі студенти прийняли рішення вивчати Біблію індуктивним методом, а також навчити цьому мистецтву інших.

Взагалі, ми вдячні Богові за прожитий рік.

Біблія та життя, квітень 2007

20-22 квітня у Сімферополі відбулась конференція "Біблія та життя", два рівні - перший "Радість слідування за Христом" і другий "Радість відкриття Біблії". У конференції взяли участь близько 25 студентів.

Справа ви бачите Ігоря, який приїхав на конференцію, щоб "прийняти Бога". Я не перебільшую - це його слова. Сподіваюсь, що після конференції Ігор приблизився до мети у Своїх пошуках Бога. Просимо підтримати Ігоря вашими молитвами, щоб він міг утвердитись у своєму бажанні слідувати за Христом.

Ната (зліва) навчається у Кримському Інженерно педагогічному університеті (це той, що татарський) і саме за її ініціативи проводяться зустрічі, присвячені заохоченню студентів до здорового способу життя (проти алкоголізму, наркотиків, абортів і т.п.) , а також Ната є активним благовістником для кримсько-татарських студентів. Сергій, хоч і не навчається вже, працює в команді з Натою. Оля (зліва) студентка КрАК, однокласниця Сергія, щей колишня студентка КІПУ - ось як усе зв"язано!

Сьогодні усі студенти зустрічаються на БіЖ +, щоб обговорити свої рішення, поділитись радощами і труднощами у втіленні їх у життя, а також, щоб помолитись один за одного.

День департації татар

Сьогодні в Криму особливий день. Весь кримсько-татарський народ згадує те, що відбувалось більш, ніж 50 років тому, коли всім татарам доводилось покидати рідні домівки і вирушати до Узбекистану. Не було спальних вагонів і комфортабельних вантажівок. Люди залишали все, пакувались (не по власній волі) до вантажних вагонів і їхали в своє невідоме майбутнє. Були такі, які не витримали тяжкого випробування, були ті, чия пам"ять ще досі не взмозі осягнути гнітучість тодішніх подій, але були й такі, які вижили і дочекались повернення на рідну землю.

Сьогодні кримські татари мають можливість жити на рідній землі.

І, особисто я, радію, що ця земля Українська. Радію, що біля Кримського Інженерно Педагогічного університету (який має кодову назву Татарського) встановлено меморіал на честь українського та узбецького народу. Поруч надписи трьома мовами - узбецькою, кримсько-татарською і українською.

Сьогодні особливий день. А у нас звичайна щотижнева молитва за кримсько-татарський народ, зокрема за студентів КІПУ.

За чотири роки ми вже змогли побачити роботу Бога в цьому університеті. Все більше студентів християн вступає до цього навчального закладу. Молитовні зустрічі, що раніше відбувались раз на пів року, раз на місяць, раз на день - стали щотижневими. Раніше за благовістя у цьому університеті молилось 2 людини, а зараз - майже щодня відбувається молитва і моляться різні люди.

Господь відкриває двері. Вже більше року в університеті діє Англійський клуб, який веде місіонерка з США Лойс Джентрі. Недавно з"явилась можливість для проведення семінарів проти алкоголізму, наркотиків та абортів для групи молодих людей з адвентистської церкви. Не минули благословіння і нас - восени 2006 ССХ разом з Церквою Парк СТріт із Бостону вдалося провести лекцію на тему "Як правильно приймати рішення" для близько 65 студентів.

Приєднуйтесь до нашої молитви за Кримсько-татарський народ, зокрема за студентів - адже за ними майбутнє.

Налічується близько 12 віруючих студентів, які навчаються на 1, 2 і 3 курсах!

2006-2007 навчальний рік - Свєта

Ще тиждень і закінчиться черговий навчальний рік - вже четвертий для мене в ССХ Криму. Я дуже рада, що можу тут працювати.

Цього року для мене великим благословіннями була Свєта, яка приїхала 31 серпня 2006 року. І ось уже минає 9 місяць як ми пліч о пліч прожили в одній квартирі, пропрацювали в одній команді.

Я дуже вдячна Богові за неї.

Свєта зараз молиться за своє майбутнє. У неї є мрія - вступити до магістратури і стати викладачем в університеті. Мені буде складно відпустити Свєту у своєму серці, але я дуже хочу, щоб виповнилась воля Бога і для Свєти, і для мене, і для ССХ Криму.

Звичайно, це ще не все, про що я хотіла написати. Але початок зроблено!

Слава Богові за Свєту і за її дев"ять місяців в Криму.

Все починається сьогодні

Сьогодні офіційно відкриваю блог, щоб тримати вас у курсі подій ССХ Криму. Це дуже вигідний замінник веб сторінки, яку складати треба доволі довго.